Діючі особи: Мінакши Мудурсураая (індуський божок), Колян (ліричний герой) – одягнений в коротку чорного кольору курточку і кепку «підараску», що її носять набакир. Злидень (привид покинутої будівельниками будівлі) – в білому простирадлі з прорізаною згори діркою для голови. Єлєна (лірична героїня) – з пляшкою пива, високого зросту з довжелезною цигаркою в роті, москвічка. Сцена перша. Електричка. В салоні повно людей, дуже накурено, хтось читає газету. В тамбурі стоїть Колян, йому погано. Лице зблідло. Очі вилазять з орбіт. Колян: О, Боги ви зрадили, покинули мене на поталу цій злій електричці, Як згину, то знайте, мій дух там в раю вас знищить у раз, Я покару свою, не забуду ніколи. З-за сцени виходить Мінакши. Мінакши: Миколо! Не гоже кричати, глянь люди навколо. Колян: Це знову ти, о злий мій генію. Допоможи хоч зараз, невтерпіти болю. Знайди, проведи до мойого святилища. Мінакши: Чекай-но, вести я не буду тебе, Сам шлях до спасіння шукай, доведе, Тебе твоя гордість й нахабство…. Колян: Стривай….. Мінакши: Прощавай! Зникає за сценою. Колян: О, горе мені. Як не знайду те місце, Враз мертвим впаду, не дожити мені, Як моя принцесса мене покохає. Нещадний злий дємон вселився в мене. Що його робити, не знаю. Від мук і від болю палаю. Падає на коліна. Голос з-за сцени: Зупинка наступна до нас підійшла, Виходьте панове, як ваша вона. Колян: Виходжу, останній мій шанс, Здолати дємона болю. Як не повернуся, о боги, за вас, Не втрачу ні краплі крові. Зникає за сценою. Сцена друга. Вулиця якогось міста. По ній ходять люди. Хто спішить, хто ні. Поток людей постійний і являє собою задній план усього дійства. Колян: О де ж ти, о де ж ти, Бажаний вігвам, О де ж ви ті царські хороми, В лампасах і люстрах, А дикий кришлаль, Звисає зі стелі додолу. Готовий зайти й в дерев’ний сарай, Лиш там, де немає людей – мій рай. З-за сцени з’являється Злидень. Його лиця не видно за простирадлом. В його руці свічка. Злидень: Я знаю одне місце, де ти сам Зміг би знайти мир і спокій там. Колян: Ти хто? Ще один бог, чи янгол з небес. Що ти хочеш від мене, Я страждаю і змерз. Злидень: За послугу цю маєш борг ти мені, Вважай, що продав душу ти сатані. Я згоден провести тебе в пітьмі, До храму, в якому… Колян: О ні! Злидень: Лиш підпису твого жадаю я, Ось тут і ось тут, Простягая Коляну якийсь папірець, той підписує, кривлячись від болю. Злидень: Твоя душа - вже моя! По цьому контракту, твоя душа – твій борг, Вже підпис твій є – несумісний торг. Колян: Ради бога, веди, Бо вмру зараз я від тої води. Злидень: За мною рушай і не бійся, не вмреш, Своє слово тримати я звик. Колян: Ради бога, прикуси язик. Зникають за сценою. Сцена третя. Розвалена будівля. Недобудований 9-типоверховий дім. Всюди стирчить арматура і голі будівельні блоки замість стін. Колян стоїть спиною до глядачів. Руки зігнуті в ліктях тримає за головою. Покачується зі сторони в сторону. Радісним голосом. Колян: О дяка господу – живий. Стільки терпіти і втримати! Я виграв з дємоном двобій. Я – вижив. Це щастя, це життя нібито. Лише душу продав в мить слабкості, Диявол знайшов в тяжкий час, Проклятий я підпис поставив, Тепер – я раб його, але дємон покинув мене. І то – радість, душа ж бо живе! Голос з-за сцени: Хто тут ще, ану виходь, бо закричу! Колян повертяється обличчям до глядачів, застібаючи застіжку на штанях. З-за сцени доноситься голосний крик і глухий удар якимось тупим предметом. Колян: Чи страсний демон вселивсь у когось знову? Та що за крики? Немов жіночий голос, На помічь жінці я завжди прийти готовий. Забігає за сцену і за хвилину вертається разом з Єлєною. Вони тягнуть за ноги Злидня, його довжелезна простиня волочиться по підлозі, її край так і не виходить з-за куліси.. У Єлєни в руці лопата. Колян: Що трапилось? Чи може хтів він згвалтувати вас? Вказує на непритомного Злидня. Єлєна: Та нє, По голові йому дала я враз. Показує лопату. Колян: А хто ви є, Ви дивна незнайомка, що душу повернула в мою волю. За це готовий я навік віддати вам. Витягує з-за пазухи у Злидня свій контракт. Колян: Цей документ. Єлєна: Єлєной звали всі мене. А тут я опинилась по потребі. Жахливий дємон захопив мене на час. Мабуть той самий що і вас. Показує на калюжу, що залишилась від Коляна. Лиш добрий янгол врятував, А як же звати вас? Колян: Колян. Єлєна: О добрий незнайомець, я покохала вас. Колян! Колян: Єлєна! Чи будеш мені вірною жоною все життя? Стає на коліно. Єлєна: О так, і в знак свого кохання, Я спопелю цей документ, що мав Тебе приректи на страждання. Підпалює контракт. Єлєна і Колян (в один голос): Відтепер все життя ми будемо удвох. Злидень(піднімає з-під простирадла голову): Щоб я здох. (голова з грюкотом знову падає на підлогу). Занавіс. Кінець.