Діючі особи:
Мінакши Мудурсураая (індуський божок),
Колян (ліричний герой) – одягнений в коротку чорного кольору курточку
і кепку «підараску», що її носять набакир.
Злидень (привид покинутої будівельниками будівлі) – в білому
простирадлі з прорізаною згори діркою для голови.
Єлєна (лірична героїня) – з пляшкою пива, високого зросту з
довжелезною цигаркою в роті, москвічка.
Сцена перша.
Електричка. В салоні повно людей, дуже накурено, хтось читає газету.
В тамбурі стоїть Колян, йому погано. Лице зблідло. Очі вилазять з
орбіт.
Колян: О, Боги ви зрадили, покинули мене на поталу цій злій
електричці,
Як згину, то знайте, мій дух там в раю вас знищить у
раз,
Я покару свою, не забуду ніколи.
З-за сцени виходить Мінакши.
Мінакши: Миколо!
Не гоже кричати, глянь люди навколо.
Колян: Це знову ти, о злий мій генію.
Допоможи хоч зараз, невтерпіти болю.
Знайди, проведи до мойого святилища.
Мінакши: Чекай-но, вести я не буду тебе,
Сам шлях до спасіння шукай, доведе,
Тебе твоя гордість й нахабство….
Колян: Стривай…..
Мінакши: Прощавай!
Зникає за сценою.
Колян: О, горе мені. Як не знайду те місце,
Враз мертвим впаду, не дожити мені,
Як моя принцесса мене покохає.
Нещадний злий дємон вселився в мене.
Що його робити, не знаю.
Від мук і від болю палаю.
Падає на коліна.
Голос з-за сцени: Зупинка наступна до нас підійшла,
Виходьте панове, як ваша вона.
Колян: Виходжу, останній мій шанс,
Здолати дємона болю.
Як не повернуся, о боги, за вас,
Не втрачу ні краплі крові.
Зникає за сценою.
Сцена друга.
Вулиця якогось міста. По ній ходять люди. Хто спішить, хто ні.
Поток людей постійний і являє собою задній план усього дійства.
Колян: О де ж ти, о де ж ти,
Бажаний вігвам,
О де ж ви ті царські хороми,
В лампасах і люстрах,
А дикий кришлаль,
Звисає зі стелі додолу.
Готовий зайти й в дерев’ний сарай,
Лиш там, де немає людей – мій рай.
З-за сцени з’являється Злидень. Його лиця не видно за простирадлом.
В його руці свічка.
Злидень: Я знаю одне місце, де ти сам
Зміг би знайти мир і спокій там.
Колян: Ти хто?
Ще один бог, чи янгол з небес.
Що ти хочеш від мене,
Я страждаю і змерз.
Злидень: За послугу цю маєш борг ти мені,
Вважай, що продав душу ти сатані.
Я згоден провести тебе в пітьмі,
До храму, в якому…
Колян: О ні!
Злидень: Лиш підпису твого жадаю я,
Ось тут і ось тут,
Простягая Коляну якийсь папірець, той підписує, кривлячись від
болю.
Злидень: Твоя душа - вже моя!
По цьому контракту, твоя душа – твій борг,
Вже підпис твій є – несумісний торг.
Колян: Ради бога, веди,
Бо вмру зараз я від тої води.
Злидень: За мною рушай і не бійся, не вмреш,
Своє слово тримати я звик.
Колян: Ради бога, прикуси язик.
Зникають за сценою.
Сцена третя.
Розвалена будівля. Недобудований 9-типоверховий дім.
Всюди стирчить арматура і голі будівельні блоки замість стін.
Колян стоїть спиною до глядачів. Руки зігнуті в ліктях тримає за головою.
Покачується зі сторони в сторону.
Радісним голосом.
Колян: О дяка господу – живий.
Стільки терпіти і втримати!
Я виграв з дємоном двобій.
Я – вижив. Це щастя, це життя нібито.
Лише душу продав в мить слабкості,
Диявол знайшов в тяжкий час,
Проклятий я підпис поставив,
Тепер – я раб його, але дємон покинув мене.
І то – радість, душа ж бо живе!
Голос з-за сцени: Хто тут ще, ану виходь, бо закричу!
Колян повертяється обличчям до глядачів, застібаючи застіжку на штанях.
З-за сцени доноситься голосний крик і глухий удар якимось тупим предметом.
Колян: Чи страсний демон вселивсь у когось знову?
Та що за крики?
Немов жіночий голос,
На помічь жінці я завжди прийти готовий.
Забігає за сцену і за хвилину вертається разом з Єлєною.
Вони тягнуть за ноги Злидня, його довжелезна простиня волочиться по
підлозі, її край так і не виходить з-за куліси..
У Єлєни в руці лопата.
Колян: Що трапилось?
Чи може хтів він згвалтувати вас?
Вказує на непритомного Злидня.
Єлєна: Та нє,
По голові йому дала я враз.
Показує лопату.
Колян: А хто ви є,
Ви дивна незнайомка, що душу повернула в мою волю.
За це готовий я навік віддати вам.
Витягує з-за пазухи у Злидня свій контракт.
Колян: Цей документ.
Єлєна: Єлєной звали всі мене.
А тут я опинилась по потребі.
Жахливий дємон захопив мене на час.
Мабуть той самий що і вас.
Показує на калюжу, що залишилась від Коляна.
Лиш добрий янгол врятував,
А як же звати вас?
Колян: Колян.
Єлєна: О добрий незнайомець, я покохала вас.
Колян!
Колян: Єлєна!
Чи будеш мені вірною жоною все життя?
Стає на коліно.
Єлєна: О так, і в знак свого кохання,
Я спопелю цей документ, що мав
Тебе приректи на страждання.
Підпалює контракт.
Єлєна і Колян (в один голос): Відтепер все життя ми будемо удвох.
Злидень(піднімає з-під простирадла голову): Щоб я здох.
(голова з грюкотом знову падає на підлогу).
Занавіс.
Кінець.
