Біля пристані

Корабель як різдвяний вертеп,

У фіолетовім вечірнім серпанку.

За вікном розбігається море,

Хвилі наповнюють підвіконня,

І геліотроп.

Зорі,

Проступають і місяць говорить,

Застигли у часі –

Повертайся у пристань!

Повернися додому, о корабле!

Та лиш на секунду

Завмерли як крила,

І знову, і знову,

Із простором вітру –

Від берегу гонять

Подалі, подалі

Турбот монотонних,

Пасток повсякденних,

Лише б оминути,

Туги бережної –

Забути, забути.

І в шторм, не додому,

Вода затремтіла.

20 березня 2025

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються дані ваших коментарів.