Світлотінь порізала шпалери…

Світлотінь порізала шпалери
А через хвилину —
Сонце зайшло за будівлі,
Власне місто знайшло
Моє вразливе місце.
Серед сірого повітря
На крівлі – блідо золоті коси
Біліють, як простирадло часу.
Краплі снігу
Зітхають серед твоїх слів
Ліхтар все горить
Мить – вівтар зір
Шматком неба
Останнім днем осені
Твоїм голосом
Мовчить.
Я прокидаюсь
А ти боса
Вже ходиш по кімнаті
Готуєш каву
У вранішньому світлі ліхтарів…